Я — мама двох дітей, яких Господь довірив моєму серцю.
Мого сина звати Тимур, йому 13 років. Мою доньку — Кіра, їй 9.
Вони не народилися від мене тілесно, але стали моїми дітьми через любов, покликання і відповідальність.

Тимур: шлях, у якому Бог давав силу

Тимур — добрий, відкритий і щирий хлопець. Він народився передчасно, і в перші роки життя лікарі давали невтішні прогнози. Але з роками стало очевидно: там, де людські слова обмежені, Божа милість має останнє слово.

Сьогодні Тимур — фізично розвинений підліток. Раніше він займався танцями та тенісом. Зараз навчається онлайн — через складний досвід у школі. Він дуже любить кататися на велосипеді та із задоволенням готує: сам знаходить рецепти й тішить родину власними стравами.

Його мрія проста й щира — повернутися додому та мати власний самокат.

Кіра — тиха ніжність і довіра, що росте з часом

Кіра — моя ніжна квітка. Вона сором’язлива й обережна з людьми, не одразу відкриває серце. Але коли довіряє — ця довіра глибока й справжня.

Кіра дуже лагідна, добра, любить тварин, особливо котів і собак. Вона їздить на велосипеді, ходить до школи й намагається вчитися, навіть коли це дається непросто.
Як і її брат, Кіра мріє про одне — повернутися додому.

Дитинство, яке потребує захисту

Мої діти люблять подорожувати, відкривати нові місця, їздити на екскурсії. Раніше ми часто бували на морі, але сьогодні такі поїздки стали рідкістю.

Цього літа Кіра змогла побувати в оздоровчому санаторії, а Тимур провів час у Києві зі старшим братом. Ці прості моменти — відпочинок, дорога, нові враження — допомагають дітям зберігати внутрішню рівновагу та відчуття нормального життя.

Вдячність Богові та людям

Я безмежно люблю своїх дітей і щиро дякую Господу за Його любов і постійну турботу про нас.
У складні часи Бог діє через людей, які не проходять повз — які підтримують родини, допомагають дітям і стають частиною їхнього шляху.

Саме так народжується дім — не лише зі стін, а з любові, вірності й служіння.