«Бог керує моїм серцем, а я керуюсь його словом. Кожному ветерану потрібне зцілення душі. Ми захищаємо рідний дім і в цьому нас підтримує як Біблія, так і Всевишній», – Олександр Довгий, капелан, ветеран.
Війна для Олександра Довгого почалася ще в 2014 році від моменту захоплення Криму росіянам. Разом з братами церкви він волонтерив та підтримував українських військових на кордоні Херсонської області та півострова Крим. Згодом став капеланом-волонтером і підтримував українських воїнів, які тримали Донецький аеропорт. Українська влада прийняла рішення узаконити капеланський рух і зробити так, щоб армія відповідала стандартам НАТО.
Основам капеланської роботи Олександр Довгий навчався в сіетлі, Портланді та Ванкувері. З 2016 по 2018 роки він був штатним капеланом однієї з військових бригад.
«Капелани – це душе опікуни воїнів. Хлопцям важко пережити той факт, що вони вбивають. Це їх найбільше турбує. Їм важко сприймати насильство. Почалися розлучення в родинах. В війни та боротьби за життя людина по-іншому сприймає звичні речі, особливо коли має в руках зброю. Тоді мені було важко повністю зрозуміти той душевний біль, через який проходили хлопці. Все змінилося 24 лютого 2022 року, коли я сам став на захист рідного дому та держави і взяв до рук зброю. Думаю Бог мене до цього всього готував, коли я був капеланом», – розповідає Олександр Довгий.
Він ділиться, що травми, які отримують українські військові – більше душевні, аніж фізичні. Від цього мозок ветерана починає трохи інакше працювати. Тому ветерани – це інші люди, не ті, хто був до того, до війни.
«У військо я пішов, бо на нас напали . Ми захищаємось. Ще під час служби капеланом сформував такі відносини з Богом, що якщо мені доведеться захищатись, я це зроблю і маю взяти до рук зброю. Біблія вчить нас захисту рідного дому та родини.
Це і спрацювало у день повномасштабного вторгнення росіян. Я вивіз дітей та дружину і повернувся назад. Доєднався до однієї з українських бригад. Ми захищали Миколаїв протягом 1.5 місяців. Потім нас відправили на схід. В червні отримав поранення і після довгого лікування полишив службу», – ділиться спогадами Олександр Довгий.
Він доєднався до команди «Мій Дім» і разом з нами будує Ветеран Хаб для українських ветеранів.
«Допомогти ветеранам та врятувати їхні душі наша найбільша мета. Після пройденого жаху війни, їм важко опанувати себе та налаштуватись на життя серед цивільних. Не кожен з них прийшов до Бога, але ми маємо бути поруч та простягати руку помочі і підтримки. Вони захищають нашу державу – ми маємо захищати їхні душі»,- каже Олександр Довгий.