Пастори Юлія з молодіжного служіння та Міхаель із Schorndorf Kirche, Німеччина відвідали Херсон і Денний центр “Мій Дім”. Для Міхаеля це була перша поїздка до Херсона, хоча в Україні він уже шостий раз.

Та саме Херсон справив на нього особливе враження.

“Мені подобається це місто. Мені подобаються люди. Мене вражає сила церков, те, що вони роблять для дітей і дорослих. Ви не здаєтесь. Щось було зруйноване — і потім це знову відбудовується. Саме це мені тут подобається”, — говорить Міхаель.

Під час зустрічей із дітьми та молоддю Юлія та Міхаель зізнаються: найбільше їх вразила не лише сама війна, а те, як люди тут продовжують думати про майбутнє нового покоління.

Юлія розповідає, що у Німеччині молодь має майже все необхідне для комфортного життя — власні простори, підтримку, можливості для розвитку. Але водночас там дедалі більше молодих людей стикаються з депресією, внутрішньою порожнечею та втратою сенсів.

“У Німеччині у молоді є все. Але ми маємо великі проблеми з психічним здоров’ям, депресією, самогубствами. Люди приходять до нас, хоча в них є все необхідне для життя. Але всередині вони все одно мають темряву”, — каже вона.

Саме тому його особливо вразили підлітки та служителі в Херсоні.

“Учора я говорила із лідеркою молодіжного служіння і спитала її: як ви це робите? Ви стоїте посеред війни, збираєте молодь разом, створюєте для них спільноту. І вона говорила зі мною не про війну. Вона говорила про свою мрію — нову облаштовану безпечну кімнату. Це трохи божевільно — але водночас дуже надихає”, — ділиться Юлія.

За її словами, вона очікувала побачити дітей, наляканих війною. Але реальність виявилася іншою.

“Перед поїздкою я думала, що діти тут будуть дуже налякані. Але вони живуть у цьому щодня. Одна дівчинка спокійно сказала мені: «Якщо побачимо дрон — просто будемо йти в укриття». Вона говорила про це так буденно, ніби казала: «Піду їсти морозиво». Для мене це було страшніше, ніж для них”, — каже вона.

Особливо її торкнула історія дитини, яка молиться лише про одне:

“Це дитина, яка сьогодні молиться: «Боже, будь ласка, закінчи цю війну, щоб ми могли повернутися до школи». Це дуже торкається мене”.

Після поїздки Міхаель та Юлія кажуть, що хочуть повезти цю історію далі — до молоді у Німеччині.

“Я думаю, було б неправильно мовчати про це. Ця поїздка не була випадковою. Я хочу повернутися додому і свідчити про те, що я тут побачив”, — говорить Міхаель

Для команди “Мій Дім” такі зустрічі — це не лише підтримка для дітей. Це ще й нагадування про те, що навіть посеред війни Херсон продовжує надихати людей, які приїжджають сюди вперше.