«Тут безпечно. Моя донька вивчає Біблію, стала більше слухняною та не такою імпульсивною, розуміє правила і принципи поведінки, що можна робити, а що ні», – Наталія, мати одиначка.
Багато сімей на Херсонщині пережили окупацію, нині населення під постійними обстрілами російської армії. Це травмуючий досвід для дорослих та дітей, який потребує зцілення протягом багатьох років. У Херсоні, завдяки команді «Мій Дім», на базі церкви Голгофа створено денний центр, який задовольняє потреби дітей в навчанні, психоемоційній стабільності, щасливому дитинстві – безпечна територія, де вони можуть проводити час протягом п’яти днів на тиждень.
Своєю історією відвідування Денного центру поділилася Наталя, жителька Херсону. Її доньці Аліні 7 років. З 24 лютого 2022 року Аліна з мамою перебуває в місті постійно.
«З перших місяців окупації міста у Аліни почалася серйозні зміни настрою. Боялася всього – вибухів, військових, танків, навіть просто виходити надвір. Школу закрили, дитина почала менше спілкуватися з однолітками, стала більше закритою. Змінилася поведінка», – ділиться спогадами мама Аліни, Наталя.
Майже весь час окупації та після звільнення Херсону Аліна з мамою та бабусею просиділи вдома.
«Найважче те, що всі в одному приміщенні. Це свого роду психологічний тиск, коли людина без роботи, навчання, знаходиться постійно в тому самому просторі. Був тяжкий момент, коли донька сильно злякалася, і надалі стала ще більш замкнена: Алінка побачила російських військових із автоматами, бо періодично ми все ж виходили на двір. На той час в місті було дуже багато людей у військовій формі. Маленька дитина не розуміє, хто у якій формі – свій чи чужий. А потім, коли почала розуміти, що ці люди можуть завдати шкоди, їй стало страшно», – згадує Наталя.
Про відкриття денного центру Наталя дізналася в церкві Голгофа, яку вони відвідували з донькою щосуботи.
«Перше, що нам дуже подобається – тут безпечно. Спочатку було менше дітей, бо батьки боялися обстрілів. Кілька разів і ми навіть не пішли, бо було страшно після гучної ночі. Але потім побачили, що приміщення тут як бомбосховище. Тобто принаймні мені як мамі вдома страшніше, ніж тут», – розповідає Наталя.
Вона позитивно відгукується про інтерактивне навчання, яке відбувається в ігровій формі і дозволяє дітям бути більш розслабленими. Також вона каже, що помітила позитивні зміни у поведінці доньки.
«Спілкування з дітьми та Богом все одно виробляє якусь точку опори і розуміння інших дітей. Бо сидячи вдома, ми просто викинули весь цей час із життя», – каже Наталя.