У 2021 році життя Олени змінилося назавжди. Вона завжди мріяла про велику, щасливу родину. Разом із чоловіком вони виховували двох дітей і будували спокійне майбутнє. Але раптова трагедія змінила все — загинула її близька знайома, залишивши п’ятеро дітей сиротами.

Діти потрапили до інтернату. Але Олена з чоловіком прийняли сміливе рішення — забрати їх до себе. Це не було легко. Довелося долати осуд, нерозуміння, навіть підозри у нещирих мотивах. Але вони не вагалися: «Ми знали, що це правильно».

Особливим моментом стала перша розмова з дітьми. Найстарша, Настя, не стримувала сліз радості. Її слова стали для подружжя підтвердженням того, що їх вибір — правильний і Божий.

Життя великої родини вимагало багато сил, любові та віри. У цьому непростому шляху поруч завжди був благодійний фонд «Мій Дім», який підтримував родину — морально, духовно, практично.

А потім почалася повномасштабна війна. Евакуація, інша країна, адаптація. Та найбільше випробування чекало попереду — в США Олені поставили діагноз: онкологія. Лікарі давали два місяці життя.

Було страшно. Але фонд «Мій Дім» не залишив її. Там сказали:
«Ці діти вже втратили одну маму. Ми будемо молитись, щоб не втратили ще одну».

Слова доньки стали опорою:
«Мамо, не хвилюйся. Ми поруч. Разом пройдемо це».

Цей момент став переломним. Олена боролася — і перемогла.

Сьогодні вона — жива, сильна, вдячна. Мама великої родини, яка пережила війну, евакуацію, хворобу, стихійні лиха. І попри все — залишилась цілісною.

«Мій Дім» став для них не просто організацією, а справжньою родиною — люблячою, терплячою, жертовною.

Олена ділиться:
«Чим можу хвалитися? Тільки Господом. Дякую всім, хто підтримував нас і продовжує підтримувати. А тим, хто думає про прийомне батьківство — не бійтеся. Поруч будуть люди. Молитва. Бог».